18 травня в Україні відзначають День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. У 2025 році виповнюється 81 рік від трагічних подій – депортації кримських татар із території Кримського півострова, здійсненої радянським тоталітарним режимом у 1944 році.
Вивчення історії депортації та її наслідків є важливим не лише для формування історичних знань, а й для розвитку громадянської свідомості, чутливості до питань прав людини та національної пам’яті. Це особливо актуально в умовах триваючої російської окупації Криму та війни Росії проти України.
Депортація кримських татар 1944 року стала одним із наймасовіших злочинів радянського режиму, наслідки якого залишалися незагойною раною аж до 2014 року. Після початку новітньої російської окупації кримські татари знову опинилися перед загрозою: Російська Федерація практикує «тиху» депортацію, переслідуючи, залякуючи й витісняючи найактивніших представників народу.
Страх обшуків на світанку, арешти, насильницькі зникнення та мобілізація до ворожої армії призвели до ретравматизації цілого народу, викликаючи болісні спогади про трагедію 1944 року. І немає впевненості, що агресор не спробує повторити злочин у ще масштабнішій формі.
Депортація кардинально змінила демографічний та культурний ландшафт Криму. Але разом із тим вона стала частиною спільної історичної пам’яті українців і кримських татар. Обидва народи зазнали злочинів тоталітарних режимів, спрямованих на винищення ідентичності, культури, мови. Вшанування пам’яті жертв депортації – це продовження боротьби за право бути собою, це пам’ять про наші спільні трагедії: від зруйнування Запорізької Січі до повномасштабної війни 24 лютого 2022 року.
Депортація кримських татар – це не лише про фізичне переселення. Це насамперед про намагання знищити саму суть народу: його ім’я, гідність, право на існування. Радянська влада, як і сучасна Росія, прагнула стерти кримських татар із історії, як нині заперечує саме існування українського народу.
Клубні заклади області ще з початку повномасштабної війни в Україні здійснюють активну національно-патріотичну роботу саме у гуманітарному, волонтерському напрямках. Рекомендуємо при підготовці тематичних заходів, приурочених геноциду кримськотатарського народу, використовувати запропоновані матеріали, враховуючи особливості клубної аудиторії відповідно до різних вікових груп. Це може бути дитяча, молодіжна аудиторія, також люди старшого покоління.
У клубних закладах можна підготувати та провести:
– спільно з місцевими навчальними закладами «Години пам’яті» за участі істориків, краєзнавців, представників громадських організацій;
– запропонувати перегляди хроніко-документальних фільмів, наприклад,
короткого анімованого фільму «Книга-мандрівка. Крим»;
– облаштувати тематичну фотовиставку;
– організувати благодійну акцію «Перемога України – наша спільна справа».
Говорячи з клубною аудиторією про цю трагедію, ми відкриваємо перед ними сторінки великого болю і великої незламності. Нехай кожне слово, кожен спогад стане містком до співчуття, розуміння і підтримки тих, хто з покоління в покоління несе пам’ять про свою втрату і боротьбу за право бути вдома.
Пам’ятаючи минуле, ми утверджуємо право кожного народу на свободу, гідність і власний дім.
