«Читання корони» один із найкрасивіших, найколоритніших елементів нематеріальної культурної спадщини волинського весілля, тому побутує і понині. Тепер він найпоширеніший в Іваничівській, Володимирській, Оваднівській, Берестечківській, Павлівській, Городищенській територіальних громадах Волинської області. У селі Іванівка Іваничівської громади йому передували багато інших самобутніх весільних дійств. Старший стрітник (головний сват) на подвір’ї молодого танцював з прапором із строкатої хустки, свати намагалися його відібрати. Якщо відбирали, то за хустку торгувалися.
Потім молодий разом із своїми сватами та стрітниками вирушав до молодої. Він тричі кланявся усім людям, яких зустрічав по дорозі. Гості молодої перепиняли шлях невеликою лавкою, на якій клали хліб та сіль. Розпочиналися торги, які тривали допоки свати від молодого і родичі від молодої не доходили згоди. Коли сторони сторгувалися, молодого пропускали до хати.
Наречена сиділа за столом, нахиливши голову над весільними калачами. Починався торг за косу молодої. Потім молодий підходив до молодої і тричі торкався хустинкою її голови, молода вставала, знімала з його сорочки квітку і чіпляла свою. Потому молодий виходив з хати на вулицю, а старший сват розпочинав читати «Корону». У 70-80-х роках обряд займав часто годину часу. Онук Петра Андрійовича Джури з села Жашковичі Павлівської громади розповідав, що «Корону», написану дідом, читали протягом століття жителі їхнього і навколишніх сіл.
У 90-х роках і зараз читають скорочений текст на 12-20 куплетів. Старший сват мав при собі тарілку і «корону» (білу стрічку, прикріплену до зеленого віночка із шпарагусу). Після прочитання «Корони» розбивав тарілку і під музику танцював по черепках. Молодого знову запрошували до хати. Посеред кімнати ставили стілець, на який клали вишиту подушку. Тричі молодий клав під подушку гроші, за першим і другим разом молода присідала, лише за третім сідала. Мати молодої чіпляла їй під фату (вельон) «корону». Молода по черзі садовила на свою подушку незаміжніх дівчат, щоб швидше вийшли заміж.
Село Рогожани Володимирської громади межує з Іваничівською громадою, тож має подібні традиції «Читання корони», але є й окремі відмінності. Зокрема, після прибуття нареченого до нареченої між сватами та дружками відбувалося скупляння (викупляли косу, чи туфля). Як викупили, молода виходила з-за столу і виливала навхрест воду перед молодим «щоб на дівчат не задивлявся». Після викупу старший сват починав читати «Корону». Поруч на тарілці лежала хустка і «корона» – невелика квітка з білою довгою лєнтою (щоб життя було довгим і щасливим). Сват за кожним прочитаним куплетом робив крок вперед до молодої. Коли закінчував читати куплети «Корони», мати молодої забирала квітку з лєнтою та хустку.
Жителі сіл Смолява та Перемиль Берестечківської громади стверджують, що букетик-корону чіпляли молодій під фату, як символ незайманості.
Наталія Шамріцька, родом з села Верба Володимирської громади, розповіла: «Добре думали кого взяти за старшого свата – щоб «гукав» добре, до слова-жарту і до танцю був вмілий, а головне, щоб «Корону» добре прочитав. Починалася «Весільна корона» зі слів «Добрий день тому, хто є в домі цьому: старому, малому і Богу Святому! Слава!» (Прошу грати). Навіть за часів радянського атеїзму, голосно згадувалося Боже Ім’я. Далі читалися куплети як матінка ростила свою дочку і тепер віддає заміж, прославлялася краса молодої княгині (панни), яка виходить заміж і плаче за своїм родом, жартували над старшою дружкою, яка хоче заміж «як душа до раю», жартували над іншими. Цей обряд існує до нині. Його можна побачити на сучасних весіллях». Носіями даного елемента нематеріальної культурної спадщини є діти, молодь, люди середнього та старшого віку, які безпосередньо присутні на весіллі. Вікова категорія в середньому від 5-ти до 80-ти років.
Найстаршими носіями елемента НКС є жительки Іваничівської громади віком 64-80 років. У кожної з них за плечима чималий досвід весільної господині. Середній вік інших носіїв елемента НКС становить від 29 до 56 років. А споживачами традиційних знань є діти і молодь, які охоче долучаються до самого процесу весілля.
В Устилузькій та Володимирській громадах, зокрема, селах Лудин, Рогожани, Ізов, Амбуків, Стенжаричі, Микитичі, Коритниця, Зоря, Пיּятидні, Федорівка, Заріччя, Новосілки, Суходоли, Вощатин нараховується понад 5 тисяч носіїв елемента НКС. Обряд «Читання корони» поширений у всіх населених пунктах Іваничівської громади: селищі Іваничі; селах Долинка, Романівка, Мишів, Іванівка, Древині, Лугове, Соснина та Менчичі. Там дослідники нарахували близько чотирьох тисяч осіб. Знання про обряд «Читання корони» кожен може почерпнути під час весілля.
Ще кілька десятиліть тому, на Волині весілля відзначали по два дні, запрошували 100, 200, 300 гостей, багато молоді. Тепер кількість весільних гостей значно менша, до ста осіб. Проте, усі вони є безпосередніми учасниками обряду. Також текст корони передається з покоління в покоління. Іноді він доповнюється новими куплетами, переписується та зберігається у сім’ях. Таким чином відбувається передача традиції від діда-прадіда до дітей та онуків. В сім’ях та родинах текст «Корони» передається від батька до сина, від старшого брата меншому.
Загрозою для елемента є значне зменшення кількості і тривалості весіль. Причиною цьому стали карантинні обмеження під час пандемії коронавірусу, потім повномасштабна війна. Люди вважають недоречним в умовах воєнного стану проводити пишні весілля з музикою і танцями, які були у мирний час. Молодята обмежуються тихими вечірками в дуже вузькому сімейному колі. Елемент НКС «Весільний обряд «Читання корони»» 15 червня 2023 року внесено до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Тому в громаді будуть щороку проводити інвентаризацію елемента НКС, буде покращуватися комунікація з носіями щодо подальшого вивчення елемента. Плануються «круглі столи» та громадські обговорення щодо збереження, забезпечення життєздатності елемента у громаді. В Історичному музеї селища Іваничі на основі зібраних матеріалів та проведеної роботи з виявлення та дослідження весільної обрядовості мають опрацювати і створити за результатами краєзнавчого дослідження тематичну експозицію «Весільна обрядовість Іваничівщини», чільне місце у якій займатиме весільний обряд «Читання корони». А ще планується проведення у приміщенні музею семінару з вивчення та збереження елемента НКС для освітян та працівників культури громади на тему «Весільна обрядовість у контексті формування національної ідентичності».
Весільний обряд «Читання корони» є у репертуарі народного аматорського фольклорного колективу «Горлиця» Центру культури та дозвілля Іваничівської селищної ради. Аматори сцени та керівник колективу Галина Дорощук зуміли наповнити його народним колоритом та своєрідною автентичністю. До відтворення обряду залучені зразковий аматорський ансамбль танцю «Прибужаночка» та народний аматорський ансамбль народної музики «Бужани». На часі створення відеозапису обряду за участі цих колективів з метою його збереження та поширення через соціальні мережі.
Знайомить дітей з елементом нематеріальної культурної спадщини гурток народознавства «Калинове намисто» (керівник Неоніла Кандиба), що діє при Центрі культури та дозвілля. На базі ліцею № 2, керівник гуртка разом з вихованцями проводить народознавчі заходи «Покрова покриває землю листям або снігом, воду льодом, а дівчат – вінцем та жіночою хусткою…», «Моя бабуся – хранителька роду», на яких знайомить дітей з весільними традиціями. У новому навчальному році (2023-2024 рр.) вихованців гуртка долучатимуть до дослідження весільних традицій і обрядів у їхніх родинах та будуть проведені тематичні заходи «Весілля моєї бабусі», «Батьки бережуть дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця». Плануються зустрічі з носіями весільного обряду «Читання корони» на заняттях гуртка на тему «Читання корони» – весільна традиція Іваничівщини».
За результатами роботи будуть підготовлені публікації та інтерв’ю з носіями елемента НКС у місцевих ЗМІ.
Лідія КЛІМЧУК, провідний методист Обласного
науково-методичного центру культури з охорони НКС
