Обласний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини поповнився ще одним цінним надбанням – традицією випікання калити, що побутує у Перемильському окрузі Берестечківської громади. Цей унікальний елемент поєднує в собі давні обрядові практики, кулінарне мистецтво та глибоку символіку, що передається з покоління в покоління і є важливою складовою культурної ідентичності краю.
Елемент «випікання калити» є багатогранним і належить одразу до кількох галузей нематеріальної культурної спадщини. Передусім він відноситься до усних традицій та форм вираження, адже обряд супроводжується жартівливими діалогами, піснями, примовками та обрядовими зверненнями, які передаються із покоління в покоління і є невід’ємною частиною Андріївських вечорниць.
Водночас ця традиція яскраво репрезентує звичаї, обряди та святкування, оскільки випікання калити є складовою святкування Андрія Первозваного. Сам обряд «кусання калити» має чітко визначений сценарій, ролі учасників та символічне значення.
Елемент також належить до знань та практик, що стосуються природи та всесвіту, адже калита символізує сонце, а сам обряд пов’язаний із давніми уявленнями про природні цикли, зміни пори року та прагнення «підтримати» сонячне світло у період зимового сонцестояння.
Окрім цього, важливою складовою є традиційна кухня, адже процес випікання калити включає автентичні рецепти, технології приготування, способи оздоблення та випікання, які передаються в межах громади та зберігають локальні кулінарні особливості.
Таким чином, традиція випікання калити поєднує у собі одразу кілька напрямів нематеріальної культурної спадщини, що підкреслює її комплексний характер і особливу культурну цінність.
Випікання калити – це традиційна обрядова випічка, яку готують напередодні Андріївських вечорниць на свято Андрія Первозваного. Калита символізує сонце, тому завжди має круглу форму. Традиція має дохристиянське коріння та пов’язана з уявленнями про природні цикли й шанування світла в період найкоротших днів року. Готову калиту підвішують під стелею або сволоком, ніби закликаючи та задобрюючи сонце. Калита може бути пісною або здобною, залежно від рецепту та місцевих звичаїв.
Рецепт пісної калити:
250 мл теплої води
4 столові ложки меду
100 г олії
1 чайна ложка соди (погашеної оцтом)
борошно (до утворення еластичного тіста)
мак, родзинки, горіхи.
Рецепт здобної калити:
0,5 л молока
3 яйця
1 склянка цукру
100 г масла
25 г дріжджів
близько 2 кг борошна
сухофрукти, горіхи
прянощі (кориця, ванільний цукор).
Спосіб приготування.
Процес починається із замішування тіста – спочатку ложкою, а потім руками до м’якої та еластичної консистенції. Тісто залишають відпочити, щоб воно підійшло. Після цього його ділять на частини та формують круглі коржі або складніші вироби – джгутики, коси, вінки. Часто додають макову начинку чи горіхи.
Особливу увагу приділяють оздобленню: на калиті роблять орнаменти та надрізи, які символізують сонце і природні цикли.
Випікають калиту у печі або духовці при температурі близько 180°C протягом 30-40 хвилин до рум’яної скоринки.
Готова калита стає центральним елементом обрядової гри «кусання калити»: хлопці намагаються відкусити шматок, не використовуючи рук, демонструючи спритність і винахідливість, тоді як дівчата оцінюють їхні старання, а вартовий слідкує за дотриманням правил.
Традиція активно підтримується у громаді, адже її відтворюють під час Андріївських вечорниць у навчальних закладах, а також у творчій діяльності місцевих фольклорних колективів. Завдяки цьому молоде покоління має можливість не лише ознайомитися із обрядом, а й безпосередньо долучитися до його збереження.
Таким чином, випікання калити є комплексним елементом нематеріальної культурної спадщини, що поєднує символіку, кулінарну майстерність, обрядові дії та фольклорні традиції. Включення цієї практики до обласного переліку підкреслює її значимість і сприятиме подальшому збереженню, популяризації та передачі цього унікального культурного надбання майбутнім поколінням.
