Традиція виготовлення писачків для розпису писанок є важливою складовою українського писанкарства та невід’ємною частиною нематеріальної культурної спадщини Волині. Писачок – спеціальний інструмент для нанесення воскового орнаменту на яйце і є не лише знаряддям праці, а й носієм традиційних знань, технологічних навичок та локального досвіду, що передається від покоління до покоління.
У селі Княгининок Луцької міської територіальної громади традиція виготовлення писачків збереглася в автентичному вигляді та продовжує активно побутувати у сучасному культурному середовищі громади. Тут писачки виготовляються вручну, з використанням традиційних матеріалів і простих інструментів, що забезпечує їхню функціональність, зручність у роботі та доступність для різних вікових груп, зокрема дітей і початківців.
Основні відомості про елемент
Виготовлення писачків тісно пов’язане з традицією писанкарства, яка має глибоке історичне коріння та сакральне значення в українській культурі. Технологія розпису писанок полягає у нанесенні воскового орнаменту на поверхню яйця з подальшим фарбуванням. Саме якість і форма писачка значною мірою визначають характер лінії, орнаменту та загальний вигляд писанки.
Традиційний писачок складається з металевої конусоподібної лієчки, виготовленої з тонкої бляхи та дерев’яної ручки. Усередину лієчки закладається віск, який розігрівається на полум’ї свічки й у рідкому стані наноситься на яйце. Через швидке застигання воску, процес нанесення потребує постійного повторення, що вимагає від майстра точності, терпіння та досвіду.
У сучасній практиці використовуються два підходи: писачки з лієчкою, у яку закладається віск перед кожним нагріванням і писачки, що занурюються у вже розтоплений віск. Обидві технології збережені та застосовуються залежно від уподобань майстра. Попри поширення фабричних та точених на токарному станку писачків, саме традиційні, виготовлені вручну, залишаються найбільш зручними й універсальними.
Носії елементу та їх роль у збереженні традиції
Носієм елементу нематеріальної культурної спадщини є Бондарук Андрій Володимирович (1982 р.н.), житель села Княгининок, майстер народних ремесел, історик, засновник Історичного музею села Княгининок. Понад 20 років він займається писанкарством і традиційним виготовленням писачків, поєднуючи практичну майстерність із дослідницькою та просвітницькою діяльністю.
Майстер щороку виготовляє кілька сотень писачків, які за якістю не поступаються сучасним аналогам, але є значно зручнішими у використанні, особливо для дітей та початківців. Він активно популяризує традицію, бере участь в обласних, всеукраїнських і міжнародних фестивалях та виставках народного мистецтва, проводить майстер-класи для учнівської молоді та всіх охочих, є автором книги «Як написати писанку».
Передача знань і навичок
Традиція виготовлення писачків у родині Бондаруків має тяглість щонайменше трьох поколінь. Андрій Бондарук перейняв навички писанкарства та виготовлення писачків від своєї матері – Бондарук Валентини Якимівни (1958 р.н.), яка опанувала мистецтво писанкарства у 1995 році під час курсів, що проводив Василь Скуратівський для майбутніх учителів народознавства у місті Києві. В подальшому Валентина Якимівна активно передавала ці знання дітям і молоді, навчаючи писанкарству в освітніх закладах.
Перші технологічні прийоми виготовлення писачків Андрій Бондарук також перейняв від свого діда – Калиша Якима Петровича (1932 р.н.), жителя села Старий Загорів Локачинського району Волинської області. Окрім родинної традиції, значну роль у формуванні майстерності відіграли знання, почерпнуті від жителів громади, зокрема від Омельчука Євгена Петровича, мешканця села Княгининок, який поділився практичними технологічними особливостями виготовлення писачків.
Передача елементу відбувається через родинне навчання, гурткову роботу, майстер-класи, музейну діяльність та безпосередню практику, що забезпечує його життєздатність і подальше існування.
Значення та охорона елементу
Включення традиції виготовлення писачків для писанкарства села Княгининок до Обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Волинської області підтверджує її унікальність, автентичність та культурну цінність. Цей елемент є важливим чинником збереження локальної ідентичності громади, розвитку традиційних ремесел та формування поваги до народної культури.
Збереження та популяризація традиції виготовлення писачків сприяє не лише продовженню писанкарства як мистецтва, а й передачі цінностей, знань і практик, що становлять основу нематеріальної культурної спадщини України.
